На сьогоднішній день господарська діяльність підприємств, які мають на балансі транспортні засоби, автотранспортні, виробничі підприємства, що використовують в господарській діяльності транспорт, техніку та придбавають пальне на власні автозаправочні станції стали заручниками змін в законодавстві, що регулюють діяльність зберігання та реалізації пального. Наразі це два основні документи ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР
та Податковий Кодекс
Перший нормативний документ встановлює правило, за якого підприємства, які мають власні автозаправочні станції (паливні склади персувні чи стаціонарні) та не здійснюють діяльність з реалізайії пального, - зобов'язані отримати ліцензії на зберігання пального.
Відповідно до Закону № 481/95-ВР
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Статтею 15 Закону, річна плата за ліцензії на право зберігання пального встановлюється в розмірі 780 гривень.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.
Відповідно до ст.15 Закону, суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Відповідно до ст. 17 Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
До суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
Визначення поняття «реалізації пального» дає інший нормативний документ - Податковий Кодекс.
Відповідно до п. п. 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПКУ, - Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є!!! розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно!!! для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
належать іншим особам;
виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
прим. відповідно до статті 837 Цивільного кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану робот

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Не є акцизним складом:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів (прим. 200 000 л /200 т), а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 т кубічних метрів (прим. 1 000 000 л /1000) (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10 000 кубічних метрів (10 000 000 л / 10 000 т) (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
Таким чином, якщо підприємство придбаває пальне на власні АЗС і використовує його виключно для власних виробничих потреб, не є акцизним складом та здійснює операції з реалізації пального, - воно не повинно реєструватись платником АП, однак повинно отримати ліцензію на зберігання, та за відсутність якої в 2019 році до відповідалності не притягатимуть.
Найкращим виходом із ситуації, що склалася із АП, є придбання паливних карток, скретч-карток на пальне та укладення договорів із АЗС на заправку транспорту підприємства. За таких умов у підприємства не виникатиме ситуації з фізичної передачі пального та потреби в реєстрації платником АП та отриманні ліцензії.
Однак застосування паливих карток досить часто порджує проблеми фактичної заправки пальним в позаробочий час та вихідні дні. Тому безумовно, важливо контролювати такі параметри фактичної заправки, за виключенням випадків, коли це зумовлено специфікою (режимом) роботи самого підприємства. В таких випадках до звітів про використання палива доцільно буде долучати чеки на заправку. У всіх інших випадках списання пального на підприємстві за напрямками витрат проводиться єдиним документом за період фактичного використання.
Безумовно списання пального на підприємстві має здійснюватись з урахуванням норм.
На сьогодняшній день не існує єдиних норм витрачання пального. Однак, обов’язком підприємства є доведення факту здійснених витрат в межах господарської діяльності. Витрачання пального не є вийнятком. Тому, списання пального в межах господарської діяльності має відбуватись з урахуванням затверджених норм.
Норми витрачання палива як документ затверджуються наказом керівника. А розробляються (обчислюються) спеціальною комісією на підставі фактично проведених замірів, особливостей технологічних процесів та технічних характеристик самого транспортного засобу.
В 1с списання палива можливе двома документами. Перший - це звичайна вимога накладна (акт на списання). Однак в ній повністю втрачається інформація про обсяг робіт, відстань та норму витрати.
Спеціалізованим документом є Подорожній лист вантажного / легкового автомобіля. Для того, щоб в автоматичному порядку застосовувати норми витрачання пального, їх потрібно прописати в спеціальному довіднику: Операції / Довідники / Список: Транспортні засоби. До цього довідника додається вже існуючий транспортний засіб (як власний, так і орендований). При проведенні подорожного листа відомості про норми витрачання пального будуть «підтягнуті» в документ та використані при списанні пального.