Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:
очікуване використання об'єкта підприємством/установою з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичний та моральний знос, що передбачається;
правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.
Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).
Амортизація об'єктів, зазначених у підпункті 5.2 пункту 5 Положення (стандарту) 7, нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7.
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
(абзац третій пункту 29 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства фінансів України від 25.09.2009 р. N 1125)
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об'єкта основних засобів.
Всі особливості нарахування амортизації (строки корисного використання, способи нарахування амортизації, графіки амортизаці, способи відображення витрат по амортизації) визначаються єдиним документом «Введення в експлуатацію ОЗ». однак за час експлуатації основного засобу можуть змінюватися облікові характеристики такого основного засобу, які потребують відповідного відображення в бухгалтерському обліку.

Графік нарахування амортизації
Графік нарахування амортизації по року в 1С: Підприємство ― це дуже зручний механізм для нарахування амортизації за основними засобами сезонного застосування. Знайти його можна в документі «Введення в експлауатацію ОЗ», у вкладці «Облікові дані». Можливі графіки нарахування амортизації зберігаються в довіднику «Річні графіки амортизації ОЗ». Для зміни графіка амортизації (наприклад: при зміні порядку використання основного засобу) або для установки або припинення нарахування амортизації за графіком, використовується документ «Зміна графіків нарахування амортизації ОЗ». У шапці цього документа необхідно вказати новий графік амортизації, а в табличному полі «Основні засоби» перерахувати об'єкти, для яких графік потрібно змінити. Точно так само можна встановити нарахування амортизації за графіком, якщо раніше вона нараховувалася в загальному порядку. Якщо потрібно припинити нарахування амортизації об'єкта основних засобів за графіком, то поле «Графік» в документі «Зміна графіків нарахування амортизації ОЗ» слід залишити порожнім.

Зміні стану основного засобу
Документ дозволяє змінити стан основного засобу по бухгалтерскому обліку. При зміні стану можна змінити і стан нарахування і ненарахування амортизації на період перебування ОЗ в цьому стані.Стан нарахування амортизації можна змінити також для податковго обліку. Для зміни стану нарахування АМ по об’єктам потрібно встановити прапорець "Впливає на нарахування амортизації». Даний документзмінює значення віповідних регісрів відомостей, що містять інформацію про ОЗ. Для відновлення нарахування АМ сворюється аналогічний документ та відповідного ОЗ, але з активним прапорцем «Нараховувати амортизацію». Найбільш типовою ситуацією для застосування на практиці такого документа є переведення об’єктів ОЗ на консервацію або капітальний ремонт.

Зміна параметрів нарахування амортизації
Документ приназначений для зміни способа нарахування амортизації, а також її параметрів: строку корисного використання, об’ему виробітку. Впливає на зміну інтенсивності нарахування амортизації, іі величину.
Для більш більш швидкого заповнення табличної частини документа необходідно скористатися кнопкою "Заповнити". Для заполнения табличної частини однотипними об’єктами основних засобів, що мають однакові назви, потрібно ввести в табличну частину хоча б один такий об’єкт. Потім за допомогою кнопки Заповнити в командній панелі табличної частини. При виборі меню пункта По найменуваннню таблична частина буде заповнена об’ектами основных засобів, що мають подібне найменування, як у того, що введений спочатку.
Посля формування списку ОЗ, необходідно скористатися кнопкою "Заповнити" для заповнення табличної частини інформацією про параметраи амортизації ОЗ на момент введення документа. Нові параметри вносятся вручну.
При проведенні документа нові параметри амортизації записуються у відповідні регістри відомостей і використовуються документом "Закриття місяця" при нарахуванні амортизації, починаючи з місяця наступного за місяцем зміни параметрів.

Зміна способів відображення витрат по амортизації
Документ дозволяє змінити спосіб відотбраження витрат по амортизації по об’єктам основних засобів. Інакше кажучи, даний докумен впливає на зміну напрямоку формування витрат в частині нарахованої амортизації. Визначальним при проведенні такого документа є сам спосіб нарахування амортизації, який буде відповідати конкретному основному засобу, чи їх групі. Данний документ не формує проведень, він лише змінює значення відповідного ресурса регістрів відомостей, що містять інформацію про основні засоби. Впливає на расподіл нарахованої амортизації по бухгалтерському обліку. Для заповнення табличної частини однотипними об’єктами основних засобів, що мають однакові назви, потрібно ввести в табличну частину хоча б один такий об’єкт. Потім за допомогою кнопки Заповнити в командній панелі табличної частини при виборі меню пункта По найменуваннню таблична частина буде заповнена об’ектами основных засобів, що мають подібне найменування, як у того, що введений спочатку.
При проведенні документа нові способи нарахування амортизації записуються у відповідні регістри відомостей і використовуються документом "Закриття місяця" при нарахуванні амортизації, починаючи з місяця наступного за місяцем зміни параметрів.

Уцінка та зменшення корисності ОЗ
Один із головних принципів фінзвітності передбачає ставитися до оцінки активів обачно. Суть принципу обачності полягає в тому, що методи оцінки, які застосовуються в бухобліку, повинні запобігати (п. 6 розд. ІІІ НП(С)БО 1):
• з одного боку, заниженню оцінки зобов'язань і витрат;
• а з іншого – завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Застосовуючи такий підхід, підприємства вдаються до певних процедур, спрямованих на якнайкраще його реалізування.
Вітчизняні облікові стандарти, зокрема для об'єктів ОЗ, передбачають процедуру переоцінки та зменшення корисності.
Попри те, що за загальними рисами відрізнити ці дві процедури вдається не завжди, звертати увагу слід усе-таки на деталі.
Для наочності наведемо основні відмінності у вигляді порівняльної таблиці (див. табл.).
Таблиця

№ з/п
Ознаки для порівняння
Уцінка
Зменшення корисності
1
Нормативне підґрунтя
П(С)БО 7
П(С)БО 28
2
Обов'язковість проведення
Не обов'язкове (за ініціативою підприємства) (п. 16 П(С)БО 7)
Обов'язкове, за наявності ознак можливого зменшення корисності активу (п. 5 П(С)БО 28)
3
Передумови проведення
Якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво* відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу
Про зменшення корисності можуть свідчити**, зокрема, такі ознаки (п. 6 П(С)БО 28):
• зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалось;
• застаріння або фізичне пошкодження активу;
• суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом;
• збільшення протягом звітного періоду ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу;
• перевищення балансової вартості чистих активів підприємства над їх ринковою вартістю;
• суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність підприємства;
• інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось.
Незалежно від наявності ознак про зменшення корисності активів підприємство на дату річного балансу визначає суму очікуваного відшкодування гудвілу, а також нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання і не використовуваних на дату річного балансу нематеріальних активів (п. 7 П(С)БО 28)
4
Частота проведення
Має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості (абз. 2 п. 16 П(С)БО 7)
На дату річного балансу (п. 5 П(С)БО 28)
5
Хто проводить
Для переоцінки ОЗ з метою бухобліку залучаються професійні оцінювачі (ч. 2 ст. 7 Закону № 2658)
Процедуру можна провести самостійно (силами підприємства)
6
Вплив на первісну вартість ОЗ
Є, проілюструємо на проведеннях:
• Дт 975 – Кт 10 (на суму уцінки залишкової вартості об'єкта);
• Дт 131 – Кт 10 (на суму уцінки зносу об'єкта)
Немає, продемонструємо на проведенні:
Дт 972 – Кт 131 (на суму втрат від знецінення)
7
Інші характерні особливості
Для відображення витрат від уцінки використовують субрахунок 975.
Не підлягають переоцінці (зокрема уцінці):
• МНМА і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в п. 27 П(С)БО 7;
• інвестиційна нерухомість, яка обліковується за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності і вигод від її відновлення (п. 18 П(С)БО 32).
Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта ОЗ над сумою попередніх уцінок включається до складу нерозподіленого прибутку (Дт 411 – Кт 441) у такому порядку:
• або щомісячно (щокварталу чи раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації;
• або під час вибуття раніше переоціненого об'єкта ОЗ.
Періодичність підприємство фіксує в розпорядчому документі про облікову політику (п. 2.1 Методрекомендацій № 635).
Для відображення втрат від знецінення використовують субрахунок 972
* Критерій суттєвості зазвичай установлюють на рівні 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства або 10 % справедливої вартості активу і фіксують у розпорядчому документі про облікову політику (п. 2.1 Методрекомендацій № 635 та п. 34 Методрекомендацій № 561).
** Процедуру знецінення активів, що перебувають у зоні АТО, свого часу радили застосовувати фахівці Мінфіну. За словами відомства, у цьому випадку підприємство має оцінити негативний вплив змін в економічному і правовому середовищі та визнати суми витрат від зменшення корисності щодо відповідних об'єктів (див. лист Мінфіну від 29.06.2016 р. № 31-11410-07-10/18732).

Обліковий механізм
Загалом зменшення корисності (знецінення), як, власне, і процедура уцінки, призводить до зменшення залишкової вартості об'єкта ОЗ.
Проте головна відмінність першого полягає в тому, що воно впливає лише на величину зносу об'єкта ОЗ і при цьому не зачіпає його первісну вартість.
У загальному випадку втрати від зменшення корисності активу визнаються іншими витратами. При цьому одночасно відбувається збільшення суми зносу за таким об'єктом. Бухзапис при цьому набуває такого вигляду:
Дт 972 "Втрати від зменшення корисності активів" – Кт 131 "Знос основних засобів" (п. 31 П(С)БО 7 та п. 37 додатка до Методрекомендацій № 561).
Пов'язує між собою уцінку і зменшення корисності механізм відображення цих операцій у випадку, якщо об'єкт ОЗ раніше переоцінювався.
У такому разі, керуючись п. 15 П(С)БО 28 і п. 31 П(С)БО 7, облікова механіка зводиться до такого:
• на суму зменшення корисності в межах перевищення попередніх дооцінок (вигод від відновлення корисності) над уцінками (втратами від зменшення корисності) збільшують знос і одночасно зменшують капітал у дооцінках. Бухзапис у цьому випадку буде таким: Дт 411 "Дооцінка (уцінка) основних засобів" – Кт 131;
• різницю ж потрібно відобразити в інших витратах: Дт 972 – Кт 131.
Після визнання втрат від зменшення корисності амортизацію нараховують виходячи з нової балансової (залишкової) вартості об'єкта ОЗ і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання (експлуатації) (п. 15 П(С)БО 28).
Приклад визначення суми очікуваного відшкодування активу та втрат від зменшення корисності активу наведено в додатку 1 до П(С)БО 28.
Податкові наслідки
Розглядаючи питання знецінення активів, звісно, не можна пройти повз податкові наслідки такої операції. Одразу скажемо, що для "малодохідників" податково-прибуткові наслідки зменшення корисності зведені нанівець. Вони визначають фінрезультат до оподаткування виключно за правилами бухобліку, адже жодних податкових коригувань для них не передбачено.
А от "високодохідники" і "малодохідники", які не відмовилися від застосування різниць, передбачених розд. ІІІ ПКУ, мусять "гратися" з коригуваннями.
У цій частині намір ПКУ очевидний: звільнити об'єкт оподаткування від "зайвих" витрат у вигляді втрат від зменшення корисності (п. 138.1 ПКУ).
Трохи відновити справедливість допоможе хіба що п. 138.2 ПКУ, який дозволяє зменшити об'єкт оподаткування на суму вигод від відновлення корисності ОЗ у межах раніше віднесених до витрат втрат від зменшення корисності ОЗ, проведених за П(С)БО або МСФЗ.
Не зайвим буде нагадати, що під час розрахунку саме податкової амортизації ПКУ наполягає на виключенні суми переоцінки (як уцінки, так і дооцінки).
Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
(абз. 2 пп. 138.3.1 ПКУ)
І ось тут слід звернути увагу, що ця вимога не поширюється на операції щодо зменшення (відновлення) корисності ОЗ. Тому жодних перешкод для податкової амортизації, яку обчислено вже на основі зміненої залишкової вартості, немає.
А от у частині "переоціночних" моментів ПКУ змушує платника:
• збільшити фінрезультат на суму уцінок, включених до складу витрат згідно з П(С)БО або МСФЗ (п. 138.1 ПКУ);
• зменшити фінрезультат на суму дооцінок у межах попередньо віднесених на витрати уцінок (п. 138.2 ПКУ).
За наслідками таких коригувань уцінка не особливо вигідна, адже у підсумку ПКУ все одно відновить ці витрати задля їх оподаткування. Хіба що згодом, коли уцінений об'єкт буде дооцінено, платник зможе на суму дооцінки в межах віднесеної раніше до витрат уцінки зменшити фінрезультат.

Дооцінка основних засобів з нульовою залишковою вартістю
Дооцінку ОЗ в «1С:Бухгалтерії 8» оформляють за допомогою документа «Переоцінка ОЗ». Розглянемо роботу з ним на прикладі.
У підприємства ТОВ «Добро» на балансі значиться ОЗ «верстат фігурного плетіння», який було введено в експлуатацію 01.01.2010 р., строк корисного використання — 5 років. Первісна вартість ОЗ — 10 тис. грн. На початок 2013 року цей ОЗ був повністю замортизований, але продов­жує експлуатуватися. У зв’язку з цим на підприємстві було прийнято рішення про дооцінку цього ОЗ на 4000 грн.
При відображенні дооцінки ОЗ в «1С:Бух­галтерії 8» порядок дій буде таким:
1. Заходимо до меню «ОЗ → Переоцінка ОЗ» і в журналі, що відкрився, створюємо новий документ.
2. Заповнивши шапку документа, у табличній частині на закладці «Основні засоби» зазначаємо ОЗ, що підлягає переоцінці. Щоб вартість ОЗ на момент переоцінки було внесено до документа автоматично, натискуємо на кнопку «Заповнити → Для списка ОЗ».
3. При автоматичному заповненні документа у нас заповнилися реквізити «Початкова вартість», «Накопичена амортизація». В обох реквізитах зазначено суму в 10000 грн. Реквізит «Залишкова вартість» залишився порожнім. Це пов’язане з тим, що при введенні в експлуатацію не було вказано ліквідаційну вартість для ОЗ. Передбачалося, що на кінець строку експлуатації вартість ОЗ дорівнюватиме нулю.
Оскільки залишкова вартість — нульова, сума в реквізиті «Индекс переоценки» дорівнює 1. Як ви пам’ятаєте, індекс розраховується як співвідношення справедливої (переоціненої) вартості до залишкової вартості ОЗ на момент переоцінки.
4. У реквізиті «Справедлива вартість» проставляємо вручну суму дооцінки, у нашому прикладі це 4000 грн. Реквізит «Сумма переоценки остаточной стоимости» буде заповнено автоматично. У ньому буде зазначено суму у 4000 грн. (справедлива вартість ОЗ — залишкова вартість).
5. Сума в реквізиті «Вартість для визначення амортизації» також буде розрахована автоматично і дорівнюватиме 14000 грн. (первісна вартість ОЗ + сума дооцінки) згідно з абзацом другим п. 17 П(С)БО 7.
6. У реквізиті «Ліквідаційна вартість (БО)» обов’язково зазначаємо ліквідаційну вартість для переоціненого ОЗ.
7. На закладці «Рахунки обліку» заповнюємо реквізити «Рахунки витрат», «Субконто 1» і «Рахунок доходів», «Субконто 1».
8. Документ можна проводити.

Результати першої дооцінки також відображаються згідно з п. 19 П(С)БО 7. Так, сума дооцінки збільшує додатковий капітал підприємства та відображається по кредиту субрахунку 423 «Дооцінка активів» рахунка 42 «Додатковий капітал».
У результаті переоцінки об’єкт ОЗ значитиметься в обліку підприємства за новою залишковою вартістю. Це, у свою чергу, означає, що нарахування амортизації відбуватиметься вже виходячи з нової (переоціненої) вартості об’єкта.
У податковому обліку сума переоцінки, проведеної відповідно до П(С)БО 7, не відображається. Це випливає з положень п. 152.10 ст. 152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, відповідно до яких якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів і доходи або витрати такого платника податку, пов’язані з придбанням зазначених активів.
Амортизація для такого ОЗ розраховується стандартно, за допомогою документа «Закриття місяця», у місяці, наступному за місяцем дооцінки. При розрахунку амортизації враховується строк експлуатації, який було встановлено для ОЗ до проведення дооцінки.
Якщо ж після дооцінки ви вирішили змінити строк корисного використання ОЗ, зробити це можна за допомогою документа «Зміна параметрів нарахування амортизації» (меню «ОЗ → параметри амортизації»).