Головний бухгалтер. Старт
Принципи обліку ОЗ, МНМА, МШП і МНА в 1С:Бухгалтерия 8
Модуль 3
У типовій конфігурації передбачено три підсистеми обліку необоротних активів:
— основні засоби;
— малоцінні активи;
— нематеріальні активи.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” до складу групи “Інші необоротні матеріальні активи” віднесено “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (МНМА). При цьому основним класифікаційним принципом для включення активу до складу основних засобів згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” є строк використання такого активу, який складає більше одного року, або операційний цикл використання якого є більшим одного року.
Віднесення ж такого активу саме до складу основних засобів класифікаційної групи МНМА здійснюється підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів та із зазначенням вартісної ознаки для зарахування до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, про що зазначено в п. 5.2.7 П(С)БО 7 “Основні засоби”.
Принципи, за якими здійснюється визнання активів як малоцінних необоротних та особливості організації та ведення їх обліку повинні знайти відображення у наказі про облікову політику, в якому встановлюються методи оцінки, облікові процедури, які має застосовувати підприємство.
Малоцінні необоротні матеріальні активи (далі – МНМА) є частиною основних засобів, які за вартісною ознакою віднесені до складу інших необоротних матеріальних активів. Найчастіше у бухобліку за вартісну ознаку обирають критерій з пп. 14.1.138 ПКУ, тобто 6000 грн., а з 23.05.2020 року - 20 000 грн. (зг. Закону №466-IX)
— основні засоби;
— малоцінні активи;
— нематеріальні активи.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” до складу групи “Інші необоротні матеріальні активи” віднесено “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (МНМА). При цьому основним класифікаційним принципом для включення активу до складу основних засобів згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій” є строк використання такого активу, який складає більше одного року, або операційний цикл використання якого є більшим одного року.
Віднесення ж такого активу саме до складу основних засобів класифікаційної групи МНМА здійснюється підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів та із зазначенням вартісної ознаки для зарахування до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, про що зазначено в п. 5.2.7 П(С)БО 7 “Основні засоби”.
Принципи, за якими здійснюється визнання активів як малоцінних необоротних та особливості організації та ведення їх обліку повинні знайти відображення у наказі про облікову політику, в якому встановлюються методи оцінки, облікові процедури, які має застосовувати підприємство.
Малоцінні необоротні матеріальні активи (далі – МНМА) є частиною основних засобів, які за вартісною ознакою віднесені до складу інших необоротних матеріальних активів. Найчастіше у бухобліку за вартісну ознаку обирають критерій з пп. 14.1.138 ПКУ, тобто 6000 грн., а з 23.05.2020 року - 20 000 грн. (зг. Закону №466-IX)
Як бачимо, основні відмінності між ОЗ і МНМА полягають в амортизації. Для цілей бухгалтерського обліку МНМА є специфічною частиною основних засобів. Такі активи, як тимчасові нетитульні споруди, інвентарна тара, бібліотечні фонди не будуть розглядатися як МНМА незалежно від вартісної межі. Всі вони обліковуються на відповідних субрахунках рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”. Також МНМА не плутаємо з МШП. Ключова різниця – очікуваний строк експлуатації, який в останніх менше року. Наприклад, дрібний інструмент, спецодяг буде обліковуватися на рахунку 22 “МШП”. МШП на відміну від МНМА не мають взагалі вартісної межі, незважаючи на присутність слова “малоцінні” у назві.
МНМА в податковому обліку
Необоротні активи в податковому обліку не вважаються частиною основних засобів. ПКУ взагалі не містить визначення МНМА. Для цілей ПКУ матеріальні активи строком експлуатації більше 1 року та вартістю більше 20 000 грн. – це основні засоби (п. п. 14.1.138 ПКУ). Все що менше даної суми – це не основні засоби без уточнення правил обліку таких об’єктів. Щоправда тут є одне протиріччя: у пп. 138.3.3 ПКУ є група 11 “МНМА”, а декларація має рядок А11 в додатку АМ, який ми не заповнюємо.
Для платників податку на прибуток з доходом менше 20 млн. грн. (40 млн. грн.) така ситуація з МНМА в ПКУ не грає ніякої ролі: вони коригування фінрезультату на податкові різниці взагалі не здійснюють і обчислюють податок виключно на основі фінрезультату до оподаткування за даними бухобліку. Такі підприємства взагалі можуть обрати собі іншу межу для МНМА – не 20000 грн, а будь-яку, наприклад, 10000 грн. Але традиційна межа 20000 грн. з ПКУ.
Для платників податку з доходом більше 40 млн. грн., які здійснюють коригування фінрезультату на податкові різниці, теж з приводу МНМА можна заспокоїтися. Їх облік, якщо не змінювати вартісну межу 20 000 грн, не спричиняє податкових різниць. Ціла низка листів ДФС роз’яснюють дане питання: лист від 05.02.2016 р. № 2457/6/99-99-19-02-02-15; лист від 02.03.2017 р. № 4349/6/99-99-15-02-02-15; лист від 11.01.2018 р. № 116/6/99-99-15-02-02-15/ІПК; лист від 11.02.2019 р. № 485/6/99-99-15-02-02-15/ІПК; лист від 07.03.2019 р. № 938/ІПК/16-31-12-04-23. Суть цих роз’яснень зводиться до наступного: так як МНМА не є основними засобами у розумінні ПКУ (пп. 14.1.138 ПКУ), то виходить, що: їх балансова вартість не потрапляє до додатка АМ Податкової декларації з податку на прибуток (рядок А11 додатку АМ не заповнюється); у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ до декларації зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації основних засобів або нематеріальних активів без врахування амортизації МНМА. Все це означає, що коригування на податкові різниці у зв’язку з амортизацією МНМА відповідно до ст. 138 ПКУ не здійснюються.
Основним принципом обліку є використання спеціального документообігу підсистем. Інформація про необоротні активи зберігається в регістрах відомостей. Облік циклу використання необоротних активів потрібно описувати за допомогою спеціальних документів.
Для коректного обліку надходження необоротних активів документ «Надходження товарів та послуг» оформляється з видом операції «Обладнання». На закладці «Обладнання» вказується обладнання, МШП враховуються на закладці «Товари»
Шаблони проводок обліку витрат з амортизації необоротних активів та списання малоцінних предметів описані за допомогою довідника «Способи відображення витрат по амортизації», в якому описана аналітика витрат з амортизації. Кожен рядок табличної частини цього довідника визначає сукупність параметрів для віднесення витрат з амортизації на витрати. У тому випадку, якщо введено кілька рядків, витрати з амортизації будуть розподілені за рядками (способами) відповідно до коефіцієнтів розподілу. Коефіцієнти розподілу вказуються в кожному рядку. У разі якщо в табличній частині зазначений тільки один рядок (тобто заданий тільки один спосіб), слід установлювати коефіцієнт, який дорівнює одиниці.
Для кожного об’єкта обліку при введенні в експлуатацію призначається один зі способів відображення витрат з амортизації. За необхідності у процесі експлуатації необоротного активу спосіб відображення витрат може бути змінений (призначений інший). При цьому важливо, аби спосіб було встановлено 1 числом поточного місяця о 0 год 00 хв., - тоді новий параметр буде застосовано в поточному місяці.
У системі відстежується податкове призначення необоротних активів. Якщо актив не буде використовуватися у господарській діяльності, то при оприбуткуванні встановлюється податкове призначення «Неопод ПДВ, негосп» (не оподатковуваний ПДВ, використовуваний у негосподарській діяльності). При введенні в експлуатацію актив буде враховуватися як невиробничий, і в довіднику «Способи відображення витрат по амортизації» має бути зазначене податкове призначення «Негосп. д-сть» (негосподарська діяльність). У податковому обліку амортизація нараховуватися не буде.
При нарахуванні амортизації за бухгалтерським і податковим обліками документом «Закриття місяця» (меню «Операції → Регламентні операциії») програма автоматично розподілить суму амортизації за правилами, заданими в документі «Введення в эксплуатацію основних засобів (ОЗ)».
Основним принципом обліку малоцінних активів є принцип перенесення 100% їх вартості на витрати при переданні в експлуатацію. Для опису правил і параметрів обліку малоцінних активів після введення в експлуатацію використовується довідник «Призначення використання». В елементі довідника зазначені параметри обліку малоцінки.
У документі «Передача малоценных активов в эксплуатацию» обов’язково вказується посилання на елемент довідника.
Для обліку малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) в конфігурації на вибір користувача надається можливість двох варіантів відображення в обліку:
— пооб’єктний облік через підсистему основних засобів;
— кількісний облік через підсистему малоцінки.
Порівняння принципів пооб’єктного та кількісного обліків малоцінних активів:
Показник
Пооб’єктний облік
Кількісний облік
Рахунки обліку
1111, 1121
1112, 1122
Довідник картки малоцінного активу
«Основні засоби»
«Номенклатура»
Документ прийняття до обліку
«Ведення в эксплуатацию ОЗ»
«Передача малоцінних активів в эксплуатацію»
Метод амортизації
50% — 50%, 100%
100%
Присвоєння інвентарного номера
так
ні
Документи обліку
Документи підсистеми основних засобів
Документи підсистеми малоцінних активів
Облік нематеріальних активів ведеться тільки за допомогою спеціалізованого документообігу й тільки пооб’єктно.
МНМА в податковому обліку
Необоротні активи в податковому обліку не вважаються частиною основних засобів. ПКУ взагалі не містить визначення МНМА. Для цілей ПКУ матеріальні активи строком експлуатації більше 1 року та вартістю більше 20 000 грн. – це основні засоби (п. п. 14.1.138 ПКУ). Все що менше даної суми – це не основні засоби без уточнення правил обліку таких об’єктів. Щоправда тут є одне протиріччя: у пп. 138.3.3 ПКУ є група 11 “МНМА”, а декларація має рядок А11 в додатку АМ, який ми не заповнюємо.
Для платників податку на прибуток з доходом менше 20 млн. грн. (40 млн. грн.) така ситуація з МНМА в ПКУ не грає ніякої ролі: вони коригування фінрезультату на податкові різниці взагалі не здійснюють і обчислюють податок виключно на основі фінрезультату до оподаткування за даними бухобліку. Такі підприємства взагалі можуть обрати собі іншу межу для МНМА – не 20000 грн, а будь-яку, наприклад, 10000 грн. Але традиційна межа 20000 грн. з ПКУ.
Для платників податку з доходом більше 40 млн. грн., які здійснюють коригування фінрезультату на податкові різниці, теж з приводу МНМА можна заспокоїтися. Їх облік, якщо не змінювати вартісну межу 20 000 грн, не спричиняє податкових різниць. Ціла низка листів ДФС роз’яснюють дане питання: лист від 05.02.2016 р. № 2457/6/99-99-19-02-02-15; лист від 02.03.2017 р. № 4349/6/99-99-15-02-02-15; лист від 11.01.2018 р. № 116/6/99-99-15-02-02-15/ІПК; лист від 11.02.2019 р. № 485/6/99-99-15-02-02-15/ІПК; лист від 07.03.2019 р. № 938/ІПК/16-31-12-04-23. Суть цих роз’яснень зводиться до наступного: так як МНМА не є основними засобами у розумінні ПКУ (пп. 14.1.138 ПКУ), то виходить, що: їх балансова вартість не потрапляє до додатка АМ Податкової декларації з податку на прибуток (рядок А11 додатку АМ не заповнюється); у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ до декларації зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації основних засобів або нематеріальних активів без врахування амортизації МНМА. Все це означає, що коригування на податкові різниці у зв’язку з амортизацією МНМА відповідно до ст. 138 ПКУ не здійснюються.
Основним принципом обліку є використання спеціального документообігу підсистем. Інформація про необоротні активи зберігається в регістрах відомостей. Облік циклу використання необоротних активів потрібно описувати за допомогою спеціальних документів.
Для коректного обліку надходження необоротних активів документ «Надходження товарів та послуг» оформляється з видом операції «Обладнання». На закладці «Обладнання» вказується обладнання, МШП враховуються на закладці «Товари»
Шаблони проводок обліку витрат з амортизації необоротних активів та списання малоцінних предметів описані за допомогою довідника «Способи відображення витрат по амортизації», в якому описана аналітика витрат з амортизації. Кожен рядок табличної частини цього довідника визначає сукупність параметрів для віднесення витрат з амортизації на витрати. У тому випадку, якщо введено кілька рядків, витрати з амортизації будуть розподілені за рядками (способами) відповідно до коефіцієнтів розподілу. Коефіцієнти розподілу вказуються в кожному рядку. У разі якщо в табличній частині зазначений тільки один рядок (тобто заданий тільки один спосіб), слід установлювати коефіцієнт, який дорівнює одиниці.
Для кожного об’єкта обліку при введенні в експлуатацію призначається один зі способів відображення витрат з амортизації. За необхідності у процесі експлуатації необоротного активу спосіб відображення витрат може бути змінений (призначений інший). При цьому важливо, аби спосіб було встановлено 1 числом поточного місяця о 0 год 00 хв., - тоді новий параметр буде застосовано в поточному місяці.
У системі відстежується податкове призначення необоротних активів. Якщо актив не буде використовуватися у господарській діяльності, то при оприбуткуванні встановлюється податкове призначення «Неопод ПДВ, негосп» (не оподатковуваний ПДВ, використовуваний у негосподарській діяльності). При введенні в експлуатацію актив буде враховуватися як невиробничий, і в довіднику «Способи відображення витрат по амортизації» має бути зазначене податкове призначення «Негосп. д-сть» (негосподарська діяльність). У податковому обліку амортизація нараховуватися не буде.
При нарахуванні амортизації за бухгалтерським і податковим обліками документом «Закриття місяця» (меню «Операції → Регламентні операциії») програма автоматично розподілить суму амортизації за правилами, заданими в документі «Введення в эксплуатацію основних засобів (ОЗ)».
Основним принципом обліку малоцінних активів є принцип перенесення 100% їх вартості на витрати при переданні в експлуатацію. Для опису правил і параметрів обліку малоцінних активів після введення в експлуатацію використовується довідник «Призначення використання». В елементі довідника зазначені параметри обліку малоцінки.
У документі «Передача малоценных активов в эксплуатацию» обов’язково вказується посилання на елемент довідника.
Для обліку малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) в конфігурації на вибір користувача надається можливість двох варіантів відображення в обліку:
— пооб’єктний облік через підсистему основних засобів;
— кількісний облік через підсистему малоцінки.
Порівняння принципів пооб’єктного та кількісного обліків малоцінних активів:
Показник
Пооб’єктний облік
Кількісний облік
Рахунки обліку
1111, 1121
1112, 1122
Довідник картки малоцінного активу
«Основні засоби»
«Номенклатура»
Документ прийняття до обліку
«Ведення в эксплуатацию ОЗ»
«Передача малоцінних активів в эксплуатацію»
Метод амортизації
50% — 50%, 100%
100%
Присвоєння інвентарного номера
так
ні
Документи обліку
Документи підсистеми основних засобів
Документи підсистеми малоцінних активів
Облік нематеріальних активів ведеться тільки за допомогою спеціалізованого документообігу й тільки пооб’єктно.
Ремонт і модернізація основних засобів (ОЗ), її відображення в бухгалтерському та податковому обліках.
Підходити до розмежування понять «ремонт» і «поліпшення» основних засобів підприємство повинне відповідально. Адже від цього насамперед залежить бухоблік операції, що проводиться, з яким тісно пов’язаний і податковий облік.
Бухгалтерський облік витрат на ремонти/поліпшення залежить від того, на що спрямовані ремонтні заходи: на підтримку об’єкта в робочому стані або поліпшення, тобто збільшення майбутніх економічних вигод від використання об’єкта.
Рішення про характер і ознаки ремонтних робіт (тобто на що вони спрямовані: на підтримку чи поліпшення) приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації й істотності таких витрат ( п. 29 Методрекомендацій № 561).
Водночас при класифікації ремонтів бухгалтерія повинна тримати на контролі.
Таким чином, підприємство самостійно визначає, на що спрямовані роботи:
— на підвищення техніко-економічних можливостей об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція), що спричинить у майбутньому збільшення економічних вигод. Так, ознаками поліпшень може, наприклад, вважатися: збільшення очікуваного строку корисного використання об’єкта або збільшення кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), що випускаються таким об’єктом ОЗ, або
— на підтримку об’єкта в придатному для використання стані (відновлення працездатності об’єкта) й отримання спочатку певної суми майбутніх економічних вигод від його використання. Тобто коли проведені роботи особливо не вплинули на функціональність об’єкта ОЗ і не змінили його первинні характеристики — по суті, відновили робочий ресурс об’єкта в тому ж вигляді, ніяк його не поліпшивши кардинально.
Підходити до розмежування понять «ремонт» і «поліпшення» основних засобів підприємство повинне відповідально. Адже від цього насамперед залежить бухоблік операції, що проводиться, з яким тісно пов’язаний і податковий облік.
Бухгалтерський облік витрат на ремонти/поліпшення залежить від того, на що спрямовані ремонтні заходи: на підтримку об’єкта в робочому стані або поліпшення, тобто збільшення майбутніх економічних вигод від використання об’єкта.
Рішення про характер і ознаки ремонтних робіт (тобто на що вони спрямовані: на підтримку чи поліпшення) приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації й істотності таких витрат ( п. 29 Методрекомендацій № 561).
Водночас при класифікації ремонтів бухгалтерія повинна тримати на контролі.
Таким чином, підприємство самостійно визначає, на що спрямовані роботи:
— на підвищення техніко-економічних можливостей об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція), що спричинить у майбутньому збільшення економічних вигод. Так, ознаками поліпшень може, наприклад, вважатися: збільшення очікуваного строку корисного використання об’єкта або збільшення кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), що випускаються таким об’єктом ОЗ, або
— на підтримку об’єкта в придатному для використання стані (відновлення працездатності об’єкта) й отримання спочатку певної суми майбутніх економічних вигод від його використання. Тобто коли проведені роботи особливо не вплинули на функціональність об’єкта ОЗ і не змінили його первинні характеристики — по суті, відновили робочий ресурс об’єкта в тому ж вигляді, ніяк його не поліпшивши кардинально.
Прикладами поліпшень у п. 31 Методрекомендацій № 561 названі:
а) модифікація, модернізація об’єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг)
в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити початково оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшує кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.
Проте щоб прийняти правильне рішення, і керівник підприємства, і передусім працівник, який надає техвисновок/бухгалтер, не з чуток повинні знати і розуміти не лише процеси ремонтів/поліпшень, але і їх цілі, а також уміти їх розрізняти. Тому давайте розберемося з характером ремонтних робіт «основних» ОЗ: будівель і автомобілів.
а) модифікація, модернізація об’єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг)
в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити початково оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшує кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.
Проте щоб прийняти правильне рішення, і керівник підприємства, і передусім працівник, який надає техвисновок/бухгалтер, не з чуток повинні знати і розуміти не лише процеси ремонтів/поліпшень, але і їх цілі, а також уміти їх розрізняти. Тому давайте розберемося з характером ремонтних робіт «основних» ОЗ: будівель і автомобілів.
ТО, ремонт/поліпшення будівлі
Для класифікації ремонтних робіт у приміщеннях, будівлях і спорудах Мінрегіонбуд (див. лист від 15.05.2015 р. № 8/15-232-15) рекомендує використовувати Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 р. № 150.
У ньому наведений перелік робіт, віднесених до технічного обслуговування і поточного ремонту, а також перелік робіт, віднесених до капітального ремонту. Так ось якщо з ТО і поточним ремонтом усе цілком ясно: проведення обслуговування і поточного ремонту передбачає систематичну та своєчасну підтримку експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного устаткування й поліпшень не припускає.
То серед переліку робіт — виокремлених під капітальним ремонтом будівель, можна знайти і ті, які мають ознаки поліпшення
Ті роботи, які передбачають заміну, відновлення конструкцій і устаткування будівель або поліпшення планування будівель без зміни будівельних габаритів об’єкта, — це звичайний капремонт, що не припускає поліпшення.
Якщо роботи з капремонту передбачають (1) модернізацію конструкцій і устаткування будівель у зв’язку з їх фізичним зносом і руйнуванням (наприклад, облаштування теплоізоляції фасадів — п.п. 2.3.13; установку енергозберігаючих віконних систем — п.п. 2.8.1, заміну покрівлі з використанням нових (теплоізоляційних) матеріалів — п.п. 2.6.8); (2) добудову(надбудову) будівлі, що збільшує кількість місць (площу) будівлі (наприклад, облаштування воріт, хвірток огорож — п.п. 2.8.5), то такий капремонт слід визнати поліпшенням.
До того ж абсолютно всі роботи з ремонтного списку для будівель будуть відноситися саме до поліпшень, якщо ціна придбання будівлі вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення будівлі до стану, у якому вона придатна для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, що вимагає ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.
Для класифікації ремонтних робіт у приміщеннях, будівлях і спорудах Мінрегіонбуд (див. лист від 15.05.2015 р. № 8/15-232-15) рекомендує використовувати Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 р. № 150.
У ньому наведений перелік робіт, віднесених до технічного обслуговування і поточного ремонту, а також перелік робіт, віднесених до капітального ремонту. Так ось якщо з ТО і поточним ремонтом усе цілком ясно: проведення обслуговування і поточного ремонту передбачає систематичну та своєчасну підтримку експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного устаткування й поліпшень не припускає.
То серед переліку робіт — виокремлених під капітальним ремонтом будівель, можна знайти і ті, які мають ознаки поліпшення
Ті роботи, які передбачають заміну, відновлення конструкцій і устаткування будівель або поліпшення планування будівель без зміни будівельних габаритів об’єкта, — це звичайний капремонт, що не припускає поліпшення.
Якщо роботи з капремонту передбачають (1) модернізацію конструкцій і устаткування будівель у зв’язку з їх фізичним зносом і руйнуванням (наприклад, облаштування теплоізоляції фасадів — п.п. 2.3.13; установку енергозберігаючих віконних систем — п.п. 2.8.1, заміну покрівлі з використанням нових (теплоізоляційних) матеріалів — п.п. 2.6.8); (2) добудову(надбудову) будівлі, що збільшує кількість місць (площу) будівлі (наприклад, облаштування воріт, хвірток огорож — п.п. 2.8.5), то такий капремонт слід визнати поліпшенням.
До того ж абсолютно всі роботи з ремонтного списку для будівель будуть відноситися саме до поліпшень, якщо ціна придбання будівлі вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення будівлі до стану, у якому вона придатна для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, що вимагає ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.
Прикладами поліпшень у п. 31 Методрекомендацій № 561 названі:
а) модифікація, модернізація об’єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг)
в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити початково оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшує кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.
Проте щоб прийняти правильне рішення, і керівник підприємства, і передусім працівник, який надає техвисновок/бухгалтер, не з чуток повинні знати і розуміти не лише процеси ремонтів/поліпшень, але і їх цілі, а також уміти їх розрізняти. Тому давайте розберемося з характером ремонтних робіт «основних» ОЗ: будівель і автомобілів.
а) модифікація, модернізація об’єкта ОЗ з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг)
в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити початково оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшує кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.
Проте щоб прийняти правильне рішення, і керівник підприємства, і передусім працівник, який надає техвисновок/бухгалтер, не з чуток повинні знати і розуміти не лише процеси ремонтів/поліпшень, але і їх цілі, а також уміти їх розрізняти. Тому давайте розберемося з характером ремонтних робіт «основних» ОЗ: будівель і автомобілів.
ТО, ремонт, поліпшення автомобілів
Вирішити класифікаційні питання стосовно ТО і ремонту дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) допоможе Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. № 102.
До техобслуговування належать в основному роботи, які передбачають перевірку тих чи інших деталей. Хоча при техобслуговуванні можливі й заміни деталей, вузлів, але (!) окрім базових.
Перелік базових агрегатів автомобілів наведений у додатку Г до Положення № 102. До нього входять:
1) двигун з картером зчеплення у зборі;
2) коробка передач, роздавальна коробка;
3) гідромеханічна передача;
4) задній міст (вісь);
5) середній міст (вісь);
6) передня вісь (міст);
7) рульове управління;
8) кабіна вантажного і кузов легкового автомобіля;
9) кузов автобуса;
10) рама;
11) підйомне устаткування платформи автомобіля-самоскида.
Так ось, усе, що стосується заміни базових деталей, — це вже ремонти. Міняєте не більше двох базових агрегатів (окрім кузова і рами) — відповідно у вас поточний ремонт транспортного засобу.
Міняєте одночасно не менше трьох базових агрегатів, або проводите заміну кузова автобуса і легкового авто, або міняєте раму на вантажному автомобілі, причепі — отже проведення означає у вас капітальний ремонт.
Згідно з Положенням № 102, усі види ремонтів виконують, щоб відновити справність або працездатність автомобіля. Більше того, з наведених у цьому документі визначень поточного і капітального ремонтів автомобілів прямо
не випливає, що в результаті таких ремонтів підприємство отримає в майбутньому додаткові вигоди
І хоча однією із цілей проведення капітального ремонту названо повне або близьке до повного відновлення ресурсу виробу, згідно з п. 30 Методрекомендацій № 561, у загальному випадку капремонт не визнається поліпшенням.
Водночас не виключені ситуації, коли заміна одного або декількох базових агрегатів у межах капітального (або навіть поточного) ремонту автомобіля зумовлює значне збільшення його загального ресурсу і, як наслідок, отримання підприємством у майбутньому додаткових економічних вигод — має характер поліпшення:
— наприклад, установка двигуна більшої потужності, очевидно, покращує теххарактеристики транспортного засобу в цілому, а не тільки відновлює його справність або працездатність;
— підприємство купує автомобіль, що потребує ремонту. У такому разі витрати на його ремонт приймають на збільшення первинної вартості до суми, яка може бути відшкодована від його використання в майбутньому.
А ось дообладнання автомобіля — це чистої води поліпшення.
Документальне оформлення
Не забудьте ремонти/поліпшення, що проводяться, оформити документально.
Якщо первинний облік ОЗ ведете за формами з наказу № 352, то передачу ОЗ на ремонт/зворотне отримання оформіть одним Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (форма № ОЗ-2).
Якщо первинний облік ОЗ ведете за формами з наказу № 818*, то передачу ОЗ на ремонт і зворотне отримання доведеться оформити окремо Актом передачі на ремонт, реконструкцію і модернізацію основних засобів і Актом приймання відремонтованих, реконструйованих основних засобів (і в останньому зазначити кількість, вартість і загальну суму матеріалів, оприбуткованих після ремонту, реконструкції, модернізації).
* Детальніше про нові форми первинного обліку ОЗ див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 91, с. 16.
Якщо ремонт або поліпшення виконує стороннє підприємство, акти складають у двох екземплярах
Тоді другий екземпляр передають підприємству, що виконало поліпшення або ремонт.
При цьому відомості про ремонти/поліпшення вносять в Інвентарну картку обліку основних засобів (форми № ОЗ-6) / Інвентарну картку обліку об’єкта основних засобів (форма з наказу № 818). Проте не забувайте, у разі поліпшень ОЗ у техпаспорти, інвентарні картки й інші регістри аналітичного обліку занести і дані про змінені техніко-економічні характеристики об’єктів — вартість, потужність, площа і т. ін. ( п. 33 Методрекомендацій № 561).
Отже
Накопичення витрат із ремонту або модернізації відображається у програмі за допомогою різних документів. За допомогою документа «Надходження товарів та послуг» відображається закупівля матеріалів або послуг для ремонту, отриманих від сторонніх організацій. Документом «Вимога-накладна» фіксується передання власних матеріалів, продукції, напівфабрикатів для здійснення модернізації. За допомогою документа «Нарахування зарплати» відображаються витрати з оплати праці та єдиного соціального внеску (ЄСВ) співробітників, які проводять модернізацію. Суми витрат на модернізацію накопичуються в дебет рахунків 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів» або 1532 «Виготовлення и модернізація інших необоротніх активів».
Завершення модернізації ОЗ відображається за допомогою документа «Модернизация ОС». У шапці документа в полі «Вид улучшения» зазначається вид операції в БО (ремонт або модернізація), в полі «Событие» зазначається вид операції в ПО. Обов’язковим є зазначення об’єкта будівництва, на який списувалися витрати.
Щоб розрахувати суму модернізації, необхідно відкрити закладку «Бухгалтерський та податковий облік» і натиснути кнопку «Розрахувати суми». Суми накопичених витрат на модернізацію заповняться автоматично за даними обліку на момент формування документа, але їх можна підкоригувати вручну.
На закладці «Основні засоби» вказується ОЗ, який модернізується (реконструюється). Перенесення розрахованих сум до табличної частини документа проводиться за командою «Заповнити» варіант «Для списка ОЗ».
Для розрахунку суми, яку можна відобразити на витрати поточного періоду в ПО, скористаємося звітом «Розразунок затрат на поліпшенн ОЗ», який можна викликати з верхньої панелі документа «Модернизация та ремонт ОЗ».
Порівнюємо «Залишкову суму поліпшень» за звітом із сумою витрат на модернізацію та заповнюємо поле «Сума поліпшення в межах норми».
Рахунок витрат (для списання сум на поточні витрати) береться зі способу відображення витрат з амортизації об’єкта ОЗ. Якщо ж на закладці «Бухгалтерський та податковий облік» уключити прапорець «Використовувати загальний спосіб відображення витрат» і вказати такий спосіб, то рахунок та аналітика витрат для всіх об’єктів ОЗ будуть вибиратися із цього способу.
Вирішити класифікаційні питання стосовно ТО і ремонту дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) допоможе Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. № 102.
До техобслуговування належать в основному роботи, які передбачають перевірку тих чи інших деталей. Хоча при техобслуговуванні можливі й заміни деталей, вузлів, але (!) окрім базових.
Перелік базових агрегатів автомобілів наведений у додатку Г до Положення № 102. До нього входять:
1) двигун з картером зчеплення у зборі;
2) коробка передач, роздавальна коробка;
3) гідромеханічна передача;
4) задній міст (вісь);
5) середній міст (вісь);
6) передня вісь (міст);
7) рульове управління;
8) кабіна вантажного і кузов легкового автомобіля;
9) кузов автобуса;
10) рама;
11) підйомне устаткування платформи автомобіля-самоскида.
Так ось, усе, що стосується заміни базових деталей, — це вже ремонти. Міняєте не більше двох базових агрегатів (окрім кузова і рами) — відповідно у вас поточний ремонт транспортного засобу.
Міняєте одночасно не менше трьох базових агрегатів, або проводите заміну кузова автобуса і легкового авто, або міняєте раму на вантажному автомобілі, причепі — отже проведення означає у вас капітальний ремонт.
Згідно з Положенням № 102, усі види ремонтів виконують, щоб відновити справність або працездатність автомобіля. Більше того, з наведених у цьому документі визначень поточного і капітального ремонтів автомобілів прямо
не випливає, що в результаті таких ремонтів підприємство отримає в майбутньому додаткові вигоди
І хоча однією із цілей проведення капітального ремонту названо повне або близьке до повного відновлення ресурсу виробу, згідно з п. 30 Методрекомендацій № 561, у загальному випадку капремонт не визнається поліпшенням.
Водночас не виключені ситуації, коли заміна одного або декількох базових агрегатів у межах капітального (або навіть поточного) ремонту автомобіля зумовлює значне збільшення його загального ресурсу і, як наслідок, отримання підприємством у майбутньому додаткових економічних вигод — має характер поліпшення:
— наприклад, установка двигуна більшої потужності, очевидно, покращує теххарактеристики транспортного засобу в цілому, а не тільки відновлює його справність або працездатність;
— підприємство купує автомобіль, що потребує ремонту. У такому разі витрати на його ремонт приймають на збільшення первинної вартості до суми, яка може бути відшкодована від його використання в майбутньому.
А ось дообладнання автомобіля — це чистої води поліпшення.
Документальне оформлення
Не забудьте ремонти/поліпшення, що проводяться, оформити документально.
Якщо первинний облік ОЗ ведете за формами з наказу № 352, то передачу ОЗ на ремонт/зворотне отримання оформіть одним Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (форма № ОЗ-2).
Якщо первинний облік ОЗ ведете за формами з наказу № 818*, то передачу ОЗ на ремонт і зворотне отримання доведеться оформити окремо Актом передачі на ремонт, реконструкцію і модернізацію основних засобів і Актом приймання відремонтованих, реконструйованих основних засобів (і в останньому зазначити кількість, вартість і загальну суму матеріалів, оприбуткованих після ремонту, реконструкції, модернізації).
* Детальніше про нові форми первинного обліку ОЗ див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 91, с. 16.
Якщо ремонт або поліпшення виконує стороннє підприємство, акти складають у двох екземплярах
Тоді другий екземпляр передають підприємству, що виконало поліпшення або ремонт.
При цьому відомості про ремонти/поліпшення вносять в Інвентарну картку обліку основних засобів (форми № ОЗ-6) / Інвентарну картку обліку об’єкта основних засобів (форма з наказу № 818). Проте не забувайте, у разі поліпшень ОЗ у техпаспорти, інвентарні картки й інші регістри аналітичного обліку занести і дані про змінені техніко-економічні характеристики об’єктів — вартість, потужність, площа і т. ін. ( п. 33 Методрекомендацій № 561).
Отже
- Рішення про характер і ознаки ремонтних робіт (тобто на що вони спрямовані: на підтримку у робочому стані або поліпшення) приймається керівником підприємства.
- Капітальні ремонти можуть мати характер поліпшення.
Накопичення витрат із ремонту або модернізації відображається у програмі за допомогою різних документів. За допомогою документа «Надходження товарів та послуг» відображається закупівля матеріалів або послуг для ремонту, отриманих від сторонніх організацій. Документом «Вимога-накладна» фіксується передання власних матеріалів, продукції, напівфабрикатів для здійснення модернізації. За допомогою документа «Нарахування зарплати» відображаються витрати з оплати праці та єдиного соціального внеску (ЄСВ) співробітників, які проводять модернізацію. Суми витрат на модернізацію накопичуються в дебет рахунків 1522 «Виготовлення і модернізація основних засобів» або 1532 «Виготовлення и модернізація інших необоротніх активів».
Завершення модернізації ОЗ відображається за допомогою документа «Модернизация ОС». У шапці документа в полі «Вид улучшения» зазначається вид операції в БО (ремонт або модернізація), в полі «Событие» зазначається вид операції в ПО. Обов’язковим є зазначення об’єкта будівництва, на який списувалися витрати.
Щоб розрахувати суму модернізації, необхідно відкрити закладку «Бухгалтерський та податковий облік» і натиснути кнопку «Розрахувати суми». Суми накопичених витрат на модернізацію заповняться автоматично за даними обліку на момент формування документа, але їх можна підкоригувати вручну.
На закладці «Основні засоби» вказується ОЗ, який модернізується (реконструюється). Перенесення розрахованих сум до табличної частини документа проводиться за командою «Заповнити» варіант «Для списка ОЗ».
Для розрахунку суми, яку можна відобразити на витрати поточного періоду в ПО, скористаємося звітом «Розразунок затрат на поліпшенн ОЗ», який можна викликати з верхньої панелі документа «Модернизация та ремонт ОЗ».
Порівнюємо «Залишкову суму поліпшень» за звітом із сумою витрат на модернізацію та заповнюємо поле «Сума поліпшення в межах норми».
Рахунок витрат (для списання сум на поточні витрати) береться зі способу відображення витрат з амортизації об’єкта ОЗ. Якщо ж на закладці «Бухгалтерський та податковий облік» уключити прапорець «Використовувати загальний спосіб відображення витрат» і вказати такий спосіб, то рахунок та аналітика витрат для всіх об’єктів ОЗ будуть вибиратися із цього способу.
Інші уроки