Як бачимо, деякі складові зарплати або виплат від роботодавців у п. 1
Переліку № 146 прямо не виписані, приміром, допомога на оздоровлення або допомога при народженні дитини за умовами колдоговору. Проте це не означає, що із них не утримують аліменти. Адже пп. 19 п. 1
Переліку № 146 передбачає утримання аліментів із інших видів заробітку, окрім тих, які викладені у п. 2
Переліку № 146.
Також спірним є питання
утримання аліментів із допомоги по тимчасовій непрацездатності, яку виплачують за рахунок коштів Фонду соцстраху (лікарняні). З однієї сторони — вона є у п. 1
Переліку № 146, а ст. 72
Закону № 1404 передбачає можливість стягнення аліментів за рішенням суду на допомогу з державного соцстрахування, яку виплачують в разі тимчасової непрацездатності. Проте із іншої сторони — ч. 2 ст. 34
Закону № 1105 передбачає, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або казначейський рахунок, можуть використовуватись виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Їх не можна спрямувати на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими стягують відповідно до закону.
Тому роботодавцям доводиться утримувати аліменти лише із оплати за перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності, які проводять коштом підприємства.
Військовим формуванням та правоохоронним структурам треба враховувати, що з військовослужбовців ЗСУ, інших військ, Держспецзв'язку, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, ДСНС та Державної кримінально-виконавчої служби утримання аліментів провадять з усіх видів грошового забезпечення, яке надають щомісячно: оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби (п. 3
Переліку № 146). А перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у грошовій формі, що не підлягають обліку при відрахуванні аліментів з військовослужбовців ЗСУ, затверджений наказом Міноборони від 15.05.2013 р.
№ 316.
Які є обмеження на утримання аліментів із зарплати По-перше, розмір відрахувань із зарплати боржника обчислюють із суми, яка залишається після утримання податків, зборів та ЄСВ (ч. 1 ст. 70
Закону № 1404, п. 13
Переліку № 146). Тобто, із суми заробітку "до виплати".
По-друге, із зарплати боржника можна утримати за виконавчими документами при стягненні аліментів
не більше, аніж 50% (ч. 2 ст. 70
Закону № 1404). Це ж стосується випадку, коли відраховують за кількома виконавчими документами. Водночас передбачене обмеження не поширюється на відрахування із зарплати під час стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Тоді розмір відрахувань із зарплати
не може перевищувати 70% (ч. 3 ст. 70
Закону № 1404). Аналогічні обмеження виписані в ст. 128
КЗпП.
Якщо ж стягнути аліменти в розмірі, визначеному постановою виконавця, неможливо, тоді роботодавець нараховує боржнику заборгованість із сплати аліментів (ч. 6 ст. 71
Закону № 1404).
У випадку, коли аліменти відраховують добровільно на підстави заяви працівника, тоді обмеження щодо частки заробітку не діють, адже платник аліментів в такому разі самостійно визначає розмір утриманих аліментів.
Звісно, розмір аліментів із часом може змінитися, але для цього роботодавцю повинні надійти нові документи:
1. Нова заява від працівника про добровільне утримання аліментів із новими сума та термінами, а попередня відкликана.
2. Рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів і як наслідок нові виконавчі документи, які надійдуть на підприємство. Адже розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено при зміні матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених
СКУ (ст. 192
СКУ).
Також треба врахувати, якщо стягувачів декілька (кілька дітей у різних шлюбах) і виконавчих документів про стягнення аліментів декілька, тоді вимоги задовольняють пропорційно до належної кожному стягувачу суми (ч. 2 ст. 46
Закону № 1404, п. 2 розділу XVI
Інструкції № 512/5).
Куди і в який спосіб перераховувати аліменти В цьому питання знову також керуємося виконавчими документами, якщо аліменти присуджено примусово, або ж заявою працівника, якщо їх утримують добровільно.
Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), треба
перераховувати на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця (ч. 1 ст. 47
Закону № 1404).
Стягнуті аліменти згідно із ч. 2 ст. 47
Закону № 1404 виконавець:
● перераховує на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі);
● або надсилає на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Водночас не допускається виплата стягувачу, тобто отримувачу аліментів, стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (ч. 5 ст. 47
Закону № 1404).
Тому роботодавці відраховують примусово із зарплати працівника аліменти і перераховують їх на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для їх виплат, а в разі якщо такий строк не встановлено, — до 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюють стягнення. Реквізити рахунку вказують у виконавчих документах.
У випадку добровільного утримання аліментів на підставі заяви одного з батьків, їх відраховують не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати зарплати (ч. 2 ст. 187
СКУ).
В аналогічні строки на підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються із зарплати у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, і перераховують особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві (ч. 4 ст. 187
СКУ).
Тобто, у разі добровільного утримання аліментів кошти перераховують на рахунок отримувача аліментів або ж поштовим переказом. Відповідний спосіб, рахунок або поштову адресу вказує працівник у поданій заяві на утримання аліментів.
Враховуємо, що
доставку стягувачу грошовим переказом утриманих аліментів через відділення зв'язку провадять за рахунок платника аліментів (п. 14
Переліку № 146). Але додатково утримані суми комісії банку або поштового переказу не можуть виходити за межі обмежень на утримання із заробітку (50% або 70%).
Нарахування на заробітну плату.
Платниками ЄСВ є, зокрема ФОП, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю (п. 1 частини першої ст. 4 Закону№ 2464).
ФОП - роботодавці нараховують ЄСВ на суми нарахованої заробітної плати (доходу) найманим працівникам у розмірі 22 % до визначеної бази нарахування ЄСВ.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих в яких працюють особи з інвалідністю, установлено в розмірі
8,41 % бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю (ч. 13 ст. 8 Закону № 2464).
При розрахунку єдиного соціального внеску (ЄСВ) у випадку, якщо сума зарплати недотягує до мінімальної зарплати, застосовується так звана “мінімальна база нарахування ЄСВ” –
мінімальна заробітна плата, тобто єдиний соціальний внесок розраховується у 2022 році як добуток мінімальної зарплати та ставки ЄСВ.
При цьому за базу ЄСВ береться не тільки зарплата, але й доходи за цивільно-правовими договорами (ЦПД) тих працівників, для яких це основне місце роботи. Наприклад, у січні-вересні 2022 року
застосовуємо мінімальну базу нарахування ЄСВ (6500 грн) у таких ситуаціях:
Застосовуємо мінімальну базу нарахування ЄСВ (6500 грн), якщо :
● зарплата + лікарняні < 6500 грн;
● зарплата + відпускні < 6500 грн;
● зарплата + оплата за ЦПД < 6500 грн;
● зарплата (основна робота) + зарплата (внутрішнє сумісництво) < 6500 грн;
● зарплата на повну ставку < 6500 грн;
● зарплата на неповну ставку < 6500 грн.
Якщо працівник працює за
внутрішнім сумісництвом в одній установі, то розраховується загальна сума всіх виплат по ньому й порівнюється з мінімальною базою.
В усіх випадках застосування мінімальної бази нарахування ЄСВ 2022:
● спочатку нараховуємо єдиний соціальний внесок на фактичну суму доходу;
● визначаємо різницю між мінімальною зарплатою і цим доходом працівника;
● нараховуємо ЄСВ також на обчислену суму різниці.
Винятки з правила “мінімальної бази”, коли ЄСВ сплачується з
фактично нарахованого доходу (фактичної бази), а не з мінімальної зарплати (див. абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ):
● аванс (зарплата за першу половину місяця);
● зарплата зовнішнього сумісника;
● зарплата особи з інвалідності;
● зарплата працівника, який працював неповний місяць (прийнятий на роботу не з 1-го числа місяця або звільнений з роботи не останнім числом місяця);
● зарплата працівника, який спочатку був звільнений, а потім протягом місяця заново прийнятий;
● оплата за ЦПД особі, яка на працює в установі (“зі сторони”).
Приклад 1 (проста ситуація). Працівнику, який декілька днів перебував у відпустці за власний рахунок, у травні 2022 року нараховано зарплату 5400 грн. Працівник у трудових відносинах був увесь місяць. Розраховуємо ЄСВ:
● ЄСВ з фактичної бази = 5300 грн ×0,22 = 1188 грн;
● різниця між мінімальною та фактичною базою = 6500 – 5400 = 1100 грн;
● донарахований ЄСВ на різницю = 1100 грн ×0,22 = 242 грн;
● загальна сума ЄСВ = 1188 +242 = 1430 грн.
Приклад 2 (внутрішній сумісник). У серпні 2022 року працівник має 4000 грн (основна робота) + 1000 грн (внутрішнє сумісництво) та 1400 грн (робота за ЦПД) = 6400 грн. У такому разі ЄСВ треба нарахувати не тільки з 6400 грн, але ще й з 100 грн (=6500 – 6400). У результаті загальна сума ЄСВ з усіх 4-х компонент і складе мінімальні 1430 грн.
Приклад 3 (зовнішній сумісник). Працівнику, який не працює в установі як по основному місцю роботи, нарахована у травні 2022 року зарплата 3700 грн. ЄСВ нараховуємо з 3700 грн, так як це зовнішній сумісник і діє виняток з правила “мінімальної бази”. Отже, ЄСВ = 3700 грн ×0,22 = 814 грн.
Приклад 4 (неповний місяць роботи). Цифри нарахувань такі ж, як у прикладі 1, але працівник звільнився 30.08.2022 і недопрацював 1 робочий день (30.08.2022) до повного місяця. Дана ситуація – виняток по застосуванню правила “мінімальної бази”. Отже, ЄСВ рахуємо лише з фактичної бази та маємо: 5400 грн ×0,22 = 1188 грн.
Методи обрахунку авансу При визначенні суми авансу слід керуватися ст. 115 КЗпП та
ч. 3 т. 24 Закону «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108 (
далі —
Закон № 108). Дані документи ставлять умову, що аванс має бути не менше оплати за
фактично відпрацьований час з розрахунку
тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Реалізувати дану вимогу на практиці можна двома шляхами:
●
рахувати щомісяця. Необхідно щомісяця вираховувати фактично відпрацьований час за перші 15 календарних днів та знаходити його частку у загальній кількості робочих днів за місяць. Наприклад, працівник у березні 2022 року за першу половину місяця відпрацював 11 днів. Загальна кількість робочих днів у березні 2022 року – 22. Як результат, маємо 10/22 = 0,4545. Працівнику треба нараховувати мінімум 45% окладу;
●
використовувати певний фіксований відсоток окладу. Однаково кожного місяця. Цей процент має бути визначений
колективним договором або
іншим внутрішнім документом. Це може бути, наприклад, Положення про оплату праці. Такий документ має бути погоджений з профспілкою або представниками трудового колективу (ч. 3 ст. 24 Закону № 108).
Зрозуміло, що перший варіант – кожний місяць рахувати – не дуже зручний для бухгалтера, особливо якщо працівників багато. Однак, і в останнього підходу можливі варіанти. Часто бюджетні установи використовують для визначення авансу фіксовану частку у
50% окладу. Однак, якщо все прискіпливо рахувати, то частки 50% на практиці може бути замало для забезпечення вимоги ст. 115 КЗпП. Виходить, щоб не було недоплати, треба аванс встановлювати, наприклад
, 55% або
60% (аби «круглі» цифри). Тоді не будуть порушуватися вимоги ст. 115 КЗпП.
При виплаті авансу доплати й надбавки за стаж, звання, науковий ступінь і т.д. не нараховуються. . Однак з авансом можуть виплачуватися премії, якщо вони є. Також можуть виплачуватися лікарняні, покриватися витрати на відродження тощо. Аванс у ст. 115 КЗпП – це лише мінімальна сума. Виплатити більше – не заборонено. Головне, щоб суми за першу і за другу половину місяця зійшлися з зарплатою за місяць.
Аванс виплачується завжди. Причина – вимога абз. 1 ст. 115 КЗпП, у якій чітко вказано, що зарплата виплачується “не рідше двох разів на місяць”. Навіть якщо працівник напише заяву на відмову від авансу – його невиплата буде незаконною.
Утримання з авансу. З авансу утримується ПДФО та військовий збір в обо’язковому порядку.